Тиждень 47. Як проходять тренування по ММА і що мені в них подобається

Бойові мистецтва нова і настільки цікава для мене тема, що я вирішив присвятити їй більше часу у цьому блозі. Я вже писав про мою мотивацію і рішення вибрати саме цей вид як нове спортивне направлення в тижні під номером 45, а в попередньому пості розказав про свої перші враження. Якщо пропустив і тобі цікаво знати більше про ці етапи — welcome у попередні випуски. А зараз розкажу, як проходять в нас тренування, що подобається найбільше і чи виправдовують вони мої сподівання.

Але для початку розкажу, що це взагалі таке ММА (Mixed Martial Arts), звідки воно взялось і чому зараз набирає таку велику популярність особливо на заході. Прадідом сучасних змішаних єдиноборств можна вважати панкратіон. Він, як окрема дисципліна, входив у склад давніх олімпійських ігор в античних греків і являв собою суміш кулачного бою і боротьби. Далі пішло розділення на різні течії зі своїми правилами та особливостями. Паралельно з цим, в ті жорсткі часи, розвивались й інші традиційні бойові мистецтва і питання чиє краще, ефективніше, дієвіше бентежило багато розумів у всі часи, але об’єктивних характеристик, по якім можна було оцінити, знайти важко. Аж до поки в 1993 році купка людей в США не вирішили провести шоу під назвою Ultimate Fighting Championship (UFC) метою якого була звести 8 бійців різного стилю у клітці в поєдинку без правил. Детальніше можеш почитати десь на вікіпедії. Спойлер — три перших турніри UFC виграв Ройс Грейсі, ну той, що з клану Грейсі, ну ті, що відомі своїм BJJ, ну ти знаєш, що я тобі розказую тут. Там досить цікава історія становлення цього турніру, а потім і бренду. Паралельно з ним, через 4 роки в протилежному кінці земної кулі в Японії створилась ще одна досить велика організація Pride. З часом UFC їх викупив і став найбільшою і найвідомішою організацією поєдинків ММА.

Ок, історії трохи пройшли, тепер чому я вибрав ММА. Про це я трохи вже розказував раніше. Але от буквально на останньому тренуванні почув у роздягальні розмову двох чоловіків, які якраз закінчили тренування по боксу. І один другого питає типу, тут же наче й ММА проводять, той йому відповідає стверджувально. О, ММА це ващє тема, бокс це ж спорт, а ММА там же все для бою на вулиці, прийомчики всякі й техніка ідеально підходить. Треба буде туди записатись, походити. І говорячи раніше про свою мотивацію, я сказав тільки про виступи на змаганнях, кубки і медалі, що для мене це не є зараз на меті, я просто хочу позайматись для себе. Про те, що це мені треба буде для якоїсь там самооборони я й на думці не мав. Про самооборону я розказував у попередніх розділах, це був біг 😂. Отже, підсумок, на разі, я ходжу на ММА для цікавого, фанового спортивного навантаження. І через 6 занять можу сказати, що я не помилився з вибором цього напрямку і зараз розкажу чому.

Основна фішка ММА — це змішання технік всіх бойових мистецтв. До сьогодні ще при огляді біографій сучасних бійців, часто говорять, от він базовий борець, той — базовий кікбоксер і так далі. Остільки ММА дисципліна доволі молода, зачасту в неї переходять бійці з інших видів, адаптувавши трохи свій стиль під правила і підтягнувши слабкі сторони. Тобто, борець трохи навчається бити, а ударник — боротись і поїхали. За цим цікаво спостерігати, оскільки тактики на бій у різних бійців можуть не відповідати стилю один одного і тоді кожен намагається нав’язати супернику свою. З ростом популярності ММА почали створюватись нові школи, які одразу навчають своїх учнів усіх аспектів бою. Це робота і руками, і ногами, і боротьба в стійці, і в партері. Одним словом — все. І це круто. Так, базовий боєць ММА скоріш за все програє боксеру за правилами боксу, а джитсеру за правилами греплінгу. Хороший у всьому — не видатний ні в чому. Але ця універсальність мені подобається. І це відбивається на тренуваннях — за всі 6 тренувань, на які я сходив, не було жодного повтору, кожного разу щось нове. І це круто.

Тепер трохи прикладів того, чим ми займаємось на тренуваннях. Перше й основне, звичайно ж, розминка. Але по правді, до розминки я вже встигаю сам розігрітись, оскільки в зал приходжу десь хвилин на 15 раніше і допоки група збирається, відпрацьовую різні штуки самостійно на снарядах або ж треную ту є саму стійку на руках. Потім офіційна розминка в форматі бігу по колу з різними вправами, такими як прес з ударами на виході або ж віджимання на кулаках чи вистрибування колінами до плечей. Розминка — це чи не єдина стандартна вправа. А далі все залежить від побудови тренування. Можемо відпрацьовувати прийоми в партері. Один займає атакувальну позицію, інший — оборонну і треба за кілька рухів вийти на конкретний прийом. Як показала моя невелика практика, це дуже важлива навичка для боротьби. Чим більше в тебе в арсеналі способів вийти на прийом, тим більше шансів, що твоя боротьба буде виглядати на боротьбу, а не на унилу возню в партері. Це я до чого. Коли зустрічаються в поєдинку два не зовсім майстровитих борців, кожен займає свою позицію, але ніхто не знаю, що з неї робити. І катаються двоє по килиму до закінчення раунду. Знання і техніка в боротьбі мають величезне значення. Окрім відпрацювання прийомів, ми також проводимо спаринги по 3 хвилини на раунд зі зміною опонента. І от тут одразу можна відчути різницю в класі. Того, хто розуміється в боротьбі краще, одразу видно по його роботі. Ти розумієш, що чувак от там уже заправляє ноги і буде зараз виходити на от такий прийом, але зробити вже нічьо не можеш, бо треба було контрити раніше, зараз уже пізно. Ну а боротьба з Нікітою (нашим тренером) це окремий вид мистецтва (мазохізму). За 3 хвилини він мені провів 4 різні прийоми. Удав просто.

Один раз в нас заняття було присвячене спарингам в стійці. Спочатку відпрацьовували певні умови, такі як удари тільки передньою рукою або ногою, потім тільки задньою. І в кінці декілька раундів повноконтактних. Для мене раунди в стійці відкрили нову парадигму. Раніше я думав, що ти приділяєш всю увагу на те, як би провести комбінацію, а насправді ти більше думаєш, як би тобі після цієї комбінації не прилетіло назад. А оскільки це ММА, прилетіти тобі може будь звідки. Тобі опонент насипав джебами в область голови, ти підіймаєш руки, щоб її захистити, а він на виході закінчує комбінацію лоу кіком в ногу. Максимально цікава штука, треба до всього бути готовим. А з іншої сторони, цим можна користуватись при своїх атаках. Тобто в тебе максимально широкий спектр можливостей. Треба просто правильно їх застосовувати. Стійка також забирає багато енергії, але через те, що я поки що скований в ній. Діло практики.

Окрім таких спарингів присутня робота в парах над різними комбінаціями та зв’язками ударів. Схема така ж сама, як і з прийомами в боротьбі — один атакує, інший обороняється і наносить якусь контратаку. Відпрацьовуємо удари руками, ногами та у зв’язці одного з іншим. Також інколи працюємо на снарядах і проводимо уже там різні комбінації. Тут ще треба зауважити, що в залежності від складності тої чи іншої вправи в перерві між ними деколи доводиться віджиматись на кулаках. Це має укріпити зап’ястя, його зв’язки та м’язи.

А ще, з такого особливого, було декілька цікавих “розваг”. До прикладу, гра в регбі. Тренер такий каже, розділіться на 2 команди, зараз пограємо в одну гру. Ми поділились і він розказав правила. Дві команди розходяться по своїм половинам і мають свої ворота, дається м’яч, типу фіт бола десь кілограм на 4 і задача кожної з команди занести у ворота іншої. Річ у тім, що переміщатись можна тільки на колінах. Ну і боротись можна. Будь з ким. Будь-як. Хе-хе. І ти такий отримуєш м’яч, тримаєш його обома руками, на тебе налітає пару чуваків з іншої команди і давай то за ногу тягнути, то душити, то просто організують кучу малу. Одним словом, з м’ячем тобі живеться не весело. Гра тривала 2 тайми по 10 хвилин і вимотала настільки, що на наступні дні мені досить боляче було підійматись по сходах через кріпатуру в ногах. Ну і коліна трохи посиніли. Але ж весело було! ммм… А ще одного разу було досить цікаве тренування з елементами акробатики. Починали з різного роду кувирків, а закінчили сальто вперед. Ну круто, правда ж? Пам’ятаєш, я казав, що хотів походити на акробатику? Так от, вона мене сама знайшла. І от з останнього. Я думав, що в суботу на тренування приходить досить багато людей. Ну бо вихідний, у всіх є час. Але виявилось зовсім навпаки. Чи може після п’ятниці не багато людей готові тренити, чи не хочуть витрачати вихідний — незрозуміло. Тому на тренуванні нас було зовсім не багато. І Нікіта такий говорить, значить сьогодні прекрасний день, щоб провести “кровавий кач”. Прозвучало це досить загрозливо. І поки я роздумував, що ж це може значити, тренер зносив на килим всякі різні знаряддя. Якщо ти знаєш, що таке “табата”, то це була вона. Якщо не знаєш — поясню. У нас було 10 різних станцій, на кожній з них ми працювали 30 секунд, переходили відпочивали 15 секунд і так по колу всі 10 станцій. Перерва між колами — 90 секунд. Таких кіл ми зробили 5. Всі вправи були призначені для розвитку вибухової сили і їх треба було робити у відповідній манері. Тобто, десь штангу підтягувати з ривком, десь удари з гантелями + розножка, підкидання фітбола з присідом, прес, віджимання і так далі. Тренування прикольне, щось змішане з кросфітом і калістенікою, але направлене на вдосконалення бойових рухів.

От якось так у нас проходять заняття. ММА дає настільки велике різноманіття, що ще жодного разу тренування у нас не повторювалось і це круто. Там поруч тренуються боксери і в них все набагато прозаїчніше і нудніше. Вони кожного разу відточують свої удари руками. Так, вони будуть майстерніші за нас в цьому аспекті, але мені от таке різноманіття рухів, як у нас здається більш природнім і цікавішим. Але якщо обирати, що подобається найбільше, то я зайду в глухий кут. По-перше, пройшло ще досить мало часу, щоб визначити фаворита. А по-друге, мені подобається абсолютно все: боротьба, ударка, робота на снарядах, та ж сама акробатика. Це все те, що я хотів. Та й навіть “кровавий кач” свого роду крута штука. Так, це було не просто пройти ті 5 кіл, але і це дає неабиякий кайф. Пройшло ще зовсім мало часу, але я вже подумую, що якщо мені вдасться тренуватись тут без травм, то це може стати моїм новим великим захопленням.

Пам’ятаю свого часу мене так само захопила тема бігу. Тоді я почав розбиратись у всьому, що з ним зв’язано: імена топових легкоатлетів, їхні результати, олімпійські нормативи, якісь рекорди, тисячі відео про правильну техніку бігу і бігових вправ. Одним словом — заглиблювався з головою. Зараз відчуваю дещо схоже з бойовими мистецтвами. Мені все цікаво, я знову штурмую ютуб і з нетерпінням чекаю наступного тренування. Тому на наступний тиждень я вибрав заняття, як не дивно, зв’язане з тренуваннями. Навіть людина, яка ніколи не цікавилась боксом, може сказати, що основним елементом розминки майже будь-якого боксера є скакалка. Я не боксер, але перечитавши всі плюси цього заняття, вирішив тиждень зробити акцент на ній, порівняти результати на початку тижня і в кінці та подивитись, чи дасть мені це якийсь профіт.